Мне блуждать в застенках её души
Андрій Лаврик
Мне блуждать в застенках её души, Зарываться глубже и быть смелее. Заострять слова, как карандаши, Рисовать героя или злодея. Мне её любить, забывать, корить. Обращать в вино её слёз искринки. Воспевать, лелеять, боготворить, Не дробя влюблённость на половинки. Мне о ней молиться ко всем богам. Мне её истерики плавить в ласку. Мне бросать сонеты к её ногам, Мне в неё уверовать, словно в сказку. Мне её от будней отбить в бою, Защитить от сумрачных предсказаний. Не отдать безжалостному вранью В час хмельных и буйных любви терзаний
2023-01-27 12:52:20
1
0
Інші вірші поета
САМОТА АДДИКЦИЯ Перед собой хочу быть честен КУБИК РУБИКА
Інші поети
it'sdher _
@ddher_
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1760
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4661