Ночью гремели грозы
Андрій Лаврик
Ночью гремели грозы, Вспышки небо кроили. Боги, устав от прозы, В рифму заговорили. Грома раската – строчки, Ритмы стиха простые: Вспышки молнии – точки, Звёзды средь туч - запятые. Капли – буквы – читай их, Когда соберутся в лужи. Книги брось. Не листай их. Боги пишут не хуже. Нам бы, вдали от Эдема, Выжить и душу выжать, Мир – большая поэма, Умей прочитать и услышать.
2023-02-12 10:38:10
1
0
Інші вірші поета
Полёт стрелы ВСЕ НАВКРУГИ - НЕСАМОВИТА ГРА Чужая-родная Що казати?
Інші поети
Meri Veis
@meri_veis
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11556
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9076