НА ДОТИК
Мушля здатна ввібрати в себе шуми океану: Стогін бурі, шторми та співи далеких екзотик. Так і ти поглинаєш мене замість снів дурману. Від цієї ночі я знаю кохання на дотик. Ми слухняно упали у прірву сьомого неба. Твоє тіло – мов аркуш. Автограф моїх укусів. Так! Ця спрага нестерпна, нагальна моя потреба. Кращий вижити спосіб – піддатися тій спокусі. Ось тремтиш у руках моїх, як у вогні метелик. Ми у книзі життя – два споріднених дієслова. Доп’ємо один одного так - за келихом келих, Аж допоки не зійде надворі зоря світанкова. Ти танцюєш в кімнаті в котрійсь із моїх сорочок, Що майже до п’яток тобі дістає рукавами. На ґанку калачиком ранок згорнувся в клубочок - Муркоче про ніжність, що зась передати словами.
2023-02-10 17:01:49
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6137
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2148