НА ДОТИК
Мушля здатна ввібрати в себе шуми океану: Стогін бурі, шторми та співи далеких екзотик. Так і ти поглинаєш мене замість снів дурману. Від цієї ночі я знаю кохання на дотик. Ми слухняно упали у прірву сьомого неба. Твоє тіло – мов аркуш. Автограф моїх укусів. Так! Ця спрага нестерпна, нагальна моя потреба. Кращий вижити спосіб – піддатися тій спокусі. Ось тремтиш у руках моїх, як у вогні метелик. Ми у книзі життя – два споріднених дієслова. Доп’ємо один одного так - за келихом келих, Аж допоки не зійде надворі зоря світанкова. Ти танцюєш в кімнаті в котрійсь із моїх сорочок, Що майже до п’яток тобі дістає рукавами. На ґанку калачиком ранок згорнувся в клубочок - Муркоче про ніжність, що зась передати словами.
2023-02-10 17:01:49
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12367
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4844