Не хочется взяток нашему Эго
Не хочется взяток нашему Эго – Всяких там лайков, смайлов, репостов. А хочется первого чистого снега, Или сбежать на безлюдный остров. Что толку листать новостные ленты? Зачем мониторы буравить взглядом? У счастья простые ингредиенты: Свобода и кто-то, кто будет рядом. Сомненья делейтом с души не стереть, Разлука - луна – на неё в пору выть. Влюбиться – всё то же, что умереть, Зато не любить – значит вовсе не жить. А козни судьбы - словно дьявола происки. Подумай об этом иначе - возможно, Те люди, что вечно «в активном поиске», Счастливее тех, у которых «всё сложно». Ты высчитай дни, где мы счастливы были. На калькуляторе, в столбик, в уме ли. Пусть кто-то завистливо бросит: «Остыли», В ответ ухмыльнёмся: «Зато мы горели».
2023-02-01 07:18:38
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5107
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12699