О чувствах ты не говори, не говори
Андрій Лаврик
О чувствах ты не говори, не говори. Уста сейчас даны не для того нам. В подарок небо отпустило ночь любви Нам по билетам, словно по талонам. Прошу, секунды и минуты не считай! Останови часы все на планете. Стуком колёс по рельсам городской трамвай Вернёт в реальность пусть нас на рассвете. Пусть наше утро пёстрым сделают лучи - Как дети в школе новую раскраску. А ты, Родная, о разлуке помолчи. Позволь ещё чуть-чуть поверить в сказку. Ты мне «Je t'aime» мурлычешь Лары Фабиан. Сидим, обнявшись. Остывает пища. Билет обратный обжигает мой карман: Как уголёк из адского кострища.
2023-02-08 18:50:08
2
0
Інші вірші поета
СОКРОВИЩЕ MORS CERTA, VITA INCERTA РЕФРЕН СЧАСТЬЕ
Інші поети
Maya Fares
@May_a00
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2019
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11991