РЕФЛЕКСИЯ
Мысли – как гири – стали тяжёлыми. Чувства служить, словно псов, приучаю. Я в пламя страсти швыряю глаголами: «Помню», «Терзаюсь», «Люблю» и «Скучаю». Пусть полыхают. Иначе не справиться, Раз уж такая судьба неизбежна. Может, все эти слова переплавятся, И существительным станут «Надежда». Перегорело. Лишь сажа да копоть. Чувства скулят. Не собаки – щенятки. Душу словами бессмысленно штопать. Время само ей поставит заплатки. Нет. Размышленьями вас не тревожу, Но возразите, а ну-ка, посмейте-ка, Что красит реальности страшную рожу Любовь наша, как дорогая косметика. Мгновения нежных, бессонных ночей Едва ли в стихах выразимы. Но жизни без пламенных этих страстей Практически невыносимы.
2023-02-02 16:15:58
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12826
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6908