Осень научит

Андрій Лаврик

Осень научит сутками пить без просыпа, Врать беззастенчиво людям, что всё в порядке, Только, мол, счастье временно вне зоны доступа, Просто улыбка пока что на подзарядке. Осень седлает лошадь каурой масти, Скачет галопом в такт оркестровых симфоний. Вихрем ворвётся в жизнь твою, скажет «здрасти», Так вот по-свойски, знаешь, без церемоний. Словно на Землю кто-то наслал заклятье - Добрый, хмельной волшебник с огромным стажем. Осень – блудница в ярком, эффектном платье, С вычурным, восхитительным макияжем Ливни - как в сказке - сгинут, ударясь оземь, Грозы заставят чувства держать в секрете. Двери откроешь - ахнёшь: «Уже и осень!» Только загар - как память о тёплом лете.

2023-01-28 20:21:21

Інші вірші поета

РЕФРЕН PER SEMPRE Где ты находишь всех этих шутов? БЫТЬ ПРИЧИНОЙ

Інші поети

Любомир Крупка

@LuboMir94

Kira Snow

@FallingSnow119

TEJA

@TEJA

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12910

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11943