ТИХО НАВШПИНЬКАХ
Андрій Лаврик
Тихо навшпиньках день залишає нас. Вечір навпомацки мляво кульгає містом. Крапля за краплею в вічність спливає час. Що нам лишається? Кілька банальних істин. В небі за вікнами клекіт пташиних зграй. Світло ліхтарне змушує мружити очі. Місяць на небі – наче останній джедай – Охороняє спокій прийдешньої ночі. Сни закликаю для забуття, чи то пак Щоб мати наснагу зранку до кращих звершень. ПалкИм мерехтінням зорі сьогодні так Схожі на сяйво очей, що закохані вперше. Фрейд би у цьому побачив якийсь підтекст, На полотно переніс би красу Клод Моне. Я ж перетворюю простір і час у текст. Все ж бо минає. Й життя – як ця ніч – мине.
2023-02-08 18:15:02
2
0
Інші вірші поета
Когда любишь – особенно веришь в бессмертье души Полночь Забыв усталость ЖИТТЯ БЕЗЖАЛЬНО СТАВИТЬСЯ ДО ВСІХ ІДЕАЛІСТІВ
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Sera Swing
@Seraloe
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3069
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5108