ТИХО НАВШПИНЬКАХ
Андрій Лаврик
Тихо навшпиньках день залишає нас. Вечір навпомацки мляво кульгає містом. Крапля за краплею в вічність спливає час. Що нам лишається? Кілька банальних істин. В небі за вікнами клекіт пташиних зграй. Світло ліхтарне змушує мружити очі. Місяць на небі – наче останній джедай – Охороняє спокій прийдешньої ночі. Сни закликаю для забуття, чи то пак Щоб мати наснагу зранку до кращих звершень. ПалкИм мерехтінням зорі сьогодні так Схожі на сяйво очей, що закохані вперше. Фрейд би у цьому побачив якийсь підтекст, На полотно переніс би красу Клод Моне. Я ж перетворюю простір і час у текст. Все ж бо минає. Й життя – як ця ніч – мине.
2023-02-08 18:15:02
2
0
Інші вірші поета
Над вечным покоем Конец света Перед собой хочу быть честен ТУДА, КУДА ЕДУ ...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2495
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13462