ПО ЕЁ КНИЖНОЙ ПОЛКЕ

Андрій Лаврик

Помню волшебный тот сладостный миг, Как целовал ей кисти. Сердце украла моё без улик - В стиле Агаты Кристи. Локон волос был огненно-рыж. Строила мило глазки. В шутку меня называла «Малыш» - Как Астрид Линдгрен в сказке. С толку сбивала при каждом шаге, Мозгом играла в боулинг. Я околдован был - как герой саги Мисс Джоан Кэтлин Роулинг. Залпом пила коньяк, словно воду, - Гасила страстей пожар. Выше любви ценила свободу - Как Симона де Бовуар.

2023-02-11 07:11:38

Інші вірші поета

Исходные данные этой задачки АETERNO TE AMABO ПОДАРИ МНЕ СВЕТ ГОВОРИТЬ С ТОБОЮ

Інші поети

Рыжий

@Kliri

Siriin

@Siriin

Ledi_Alina03

@Ledi_Alina03

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4250

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11405