ПОЛЕ БРАНИ
То ли слёзы этой ночью душат, Иль неотвратимость предсказаний. Звёзды зажигаются – как души Павших на житейском поле брани. В этом поле каждый одиночка. Закрывает детские гештальты. Был ты звонким, словно песни строчка, Но разбил души своей хрусталь ты. И, пересобрав потом осколки, Склеил их дешёвым суперклеем. Оглянулся – а вокруг все волки. В зеркало взглянул – стал сам злодеем. Сколько встречных сам обвёл ты мелом? Личности твоей стал мощен камень. Но у злого рока под прицелом Хищники становятся щенками.
2023-02-08 20:53:46
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4844
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4098