ПОРАДА ПОВІЇ
(18+)
Чеське місто притонів, шинків, стрип-клубів та кабаків, Тут наш хостел стоїть поміж двох височенних борделів. За вікном аж до ранку гучно лунає зойк диваків – Це пісні обкурених сенсімільєю менестрелів. А вже на світанку під вікнами стомлені повії Повертаються до хостелу – сумні, злі та припухлі. Приймають душ, змивають хайлайтер, відклеюють вії, Варять пельмені поруч зі мною на загальній кухні. А пізніш – на курильці, за пляшкою пива «Будвайзер» - Наснага ділитись життєвими спостереженнями: «Будь ти останній жебрак, чи то перший у світі кайзер, Суспільство пов’яже дурними й тебе обмеженнями. Людина по суті своїй обезкрилена птаха є. Тож безглуздо вдавати Диснеївську з себе принцесу. Якщо життя все одно усіх нас постійно трахає, Хоча б вчися отримувати задоволення від процесу.»
2023-02-08 09:52:47
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1761
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11210