ПОРАДА ПОВІЇ
Андрій Лаврик
(18+)
Чеське місто притонів, шинків, стрип-клубів та кабаків, Тут наш хостел стоїть поміж двох височенних борделів. За вікном аж до ранку гучно лунає зойк диваків – Це пісні обкурених сенсімільєю менестрелів. А вже на світанку під вікнами стомлені повії Повертаються до хостелу – сумні, злі та припухлі. Приймають душ, змивають хайлайтер, відклеюють вії, Варять пельмені поруч зі мною на загальній кухні. А пізніш – на курильці, за пляшкою пива «Будвайзер» - Наснага ділитись життєвими спостереженнями: «Будь ти останній жебрак, чи то перший у світі кайзер, Суспільство пов’яже дурними й тебе обмеженнями. Людина по суті своїй обезкрилена птаха є. Тож безглуздо вдавати Диснеївську з себе принцесу. Якщо життя все одно усіх нас постійно трахає, Хоча б вчися отримувати задоволення від процесу.»
2023-02-08 09:52:47
1
0
Інші вірші поета
MON IMPOSSIBLE AMOUR (МОЯ НЕВОЗМОЖНАЯ ЛЮБОВЬ) КЛЕЙМО Зачем пленит осенний нас закат? Это нам откликнется истерикой
Інші поети
Лео Лея
@lesya_yurp
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11556
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1705