ОДИНОКОЕ УТРО
Не люди – карикатуры. Твой образ в объятьях дыма. Взбешённо палЯт амуры, Но, сволочи, снова мимо. Всей труппе раздали роли, Как слайды мелькают лица. В запой мне податься, что ли, Тобой - как вином - упиться. Жаль, магия слов незрима, Грехами - горжусь, не каюсь. Нелепой улыбкой мима В оконном стекле отражаюсь. Причина сердечных печалей Банальна, но нету тоски в ней. Ржавею, как меч без баталий, И сохну, как поле без ливней. ***** ***** ***** ***** ***** И главное - в жизни всё просто вроде. Влюбиться!?! Много прекрасных дев. Так тучи по капле себя изводят, Так горы дробЯтся на гранотсев. Лишь ты горишь мне свечой алтарной, Эй, кто там тонет? Скорей на борт! И рвётся время струной гитарной, Роняя в вечность свой злой аккорд. Часы соврут. Я не верю цифрам. Крушит мой череп идей кастет. Стихами – тайным, сакральным шифром Исписан лист. Тишина. Рассвет.
2023-01-31 08:57:47
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5726
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2865