Раньше козни приводили к казням

Андрій Лаврик

Раньше козни приводили к казням. А теперь эпоха стала проще. Не убьём, а так – слегка подразним. Да бельё чужое прополощем. Раньше всё решали на дуэли, И чуть что – хватались за эфесы. Рыцари сегодня поредели, И почти все вымерли принцессы. Некогда свирепые драконы Дышат не огнём, а перегаром. С проституток пишутся иконы, Божий храм сегодня стал базаром. Вывод, разумеется, печален, Очевиден и для остолопов: Если обмельчал так даже барин, Что же тода спрашивать с холопов?

2023-02-08 19:08:16

Інші вірші поета

СЧАСТЬЕ НОЧНЫЕ ПОЕЗДА Мне блуждать в застенках её души Завидовали звёзды нам в ту ночь

Інші поети

Юрий Voituk

@yura2016_voituk

Стефанія

@Rusanna_Vognuk

Oluwatosin Thomas

@Fearless_Lines

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5237

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3131