Раньше козни приводили к казням
Андрій Лаврик
Раньше козни приводили к казням. А теперь эпоха стала проще. Не убьём, а так – слегка подразним. Да бельё чужое прополощем. Раньше всё решали на дуэли, И чуть что – хватались за эфесы. Рыцари сегодня поредели, И почти все вымерли принцессы. Некогда свирепые драконы Дышат не огнём, а перегаром. С проституток пишутся иконы, Божий храм сегодня стал базаром. Вывод, разумеется, печален, Очевиден и для остолопов: Если обмельчал так даже барин, Что же тода спрашивать с холопов?
2023-02-08 19:08:16
1
0
Інші вірші поета
Разница В ЭТОМ ГОРОДЕ ... Как выжить осенью, не выжив из ума? ЛЮБOFF
Інші поети
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
GannMorgana
@GannMorgana
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4985
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5852