ШАРТРЁЗ
Андрій Лаврик
Город в небо смотрел, как святой, Перекрёстком дорог распятый. Когда я потерял свой покой, Цвёл сиренью твой май двадцать пятый. На автобус спешили дачники. Мир притих в ожидании гроз. На тебе сарафан был прозрачненький Неземного оттенка шартрёз. Бахромой расцветали каштаны – Сотни тысяч весны парашютов. Все влюблённые - великаны В мире мелочных лилипутов. И когда отболит моя рана, Я уйду в мир пылающих грёз, Словно фильм мне крути беспрестанно: Город. Небо. Каштаны. Шартрёз.
2023-01-17 19:44:45
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Красиво
Відповісти
2023-01-17 19:56:37
Подобається
Інші вірші поета
ДЕНЬ ПОГАС ХУ Как жаль ... Пятый справа в седьмом ряду
Інші поети
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12449
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3995