СТАРИК И МОРЕ
Так существуем, не срываясь на крик, То напиваясь, а то снова трезвея. Мы – в море жизни одинокий старик - Как в лучшей повести у Хемингуэя. Леской рыбацкой изрезана кожа, Болью потерь исполосованы души. Влечёт добыча, покой наш тревожа, Но нам с уловом не добраться до суши. Мы любуемся безжалостным морем. Нам всегда его широт будет мало. Но врезается в сознанье паролем: Нас не ждут в мире ином у причала. Злой акуле не дадимся мы в глотку, И печаль не позовём к себе в гости. Рок штормит жизнь, как рыбацкую лодку. Оставляя от мечты хвост да кости.
2023-02-08 19:27:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1410
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4889