Стервятники прочат себя в орлы
Стервятники прочат себя в орлы, В их душах кромешный мрак. Им вместо Библий вручили стволы, Им указали - где враг. Крик сорвался на шепот. И вдруг Полоумный в своём лицемерии, Старый карликовый петух Кукарекнул с развалин империи. И подонки самых гнилых мастей Послетались со всех сторон. В его крике слышится смерть детей, Реки слёз матерей и жён. В его крике страх, в его крике гнев. Беспощадный упырь, вампир, Как от браги сахарной захмелев, В клочья рвёт наш спокойный мир. Сатане он кум, Люциферу – брат. Мысли - скользкие, как ужи. И царит над планетой зловонный смрад Его зверской, нахальной лжи. Нам бы всё забыть, словно страшный сон. Да простится сия аллегория, Но драчливый петух попадает в бульон - Так гласит мировая история.
2023-02-02 05:19:45
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12461
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2194