ДЕСТРУКТИВНОЕ

Андрій Лаврик

«Мы всегда разрушаем то, что любим больше всего.» (Оскар Уайльд) Перед этим бессильны боги. Безнадёга - сродни могиле. Было круто! Но в эпилоге Мы разрушили то, что любили. Вырывают объятья вЕтра Вековые дубы с корнями. Расстояние меньше метра Злую шутку играет с нами. Так волна размывает берег. Время точит часы на запчасти. Децибелы моих истерик Убивают надежду на счастье. Сокрушает природа горы, Солнце Землю испепеляет. Все мы – вздорные глупые воры - Каждый сам свой карман обчищает. Пунктуация рушит строчку, - Ищем смысл, простоту отбросив. Даже лист разрушает почку - Как заметил старик Иосиф. Все скандалы и пантомимы – Катастрофы от искушений. Но масштабы любви измеримы Лишь масштабами разрушений.

2023-02-05 10:01:09

Інші вірші поета

Не треба драмгуртків, давай тверезо Камень НИ К ЧЕМУ НЕ СТОИТ ПРИВЫКАТЬ Ґрейс Келлі

Інші поети

Марія Балянт

@mariya_balyant

IÆ

@_ima

JYA

@JYAY

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5656

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4928