ПРАВДОРУБ
С лицом, как будто принял восемь клизм, Надменно себя гладя по бородке, Он нам сказал: «Я не терплю алкоголизм!», - И тут же залпом выжрал литр водки. Пуская лодку трезвости ко дну, Бил пяткой в грудь себя, послушен алкоголю. Орал, мол, гниды продали страну! И сокрушался, что не взяли в долю. Кричал: «Нет в людях грамма уважения!», Вопил, что он всегда един с народом! Хамил официантам заведения, И бАрмена назвал тупым уродом. Гнусавил: «Геев нужно задавить!», В них видя бедам всем первопричину, И заставлял на брудершафт с ним пить, Взасос целуя каждого мужчину. ******************************** Бессовестно пускаясь в экивоки, В три слоя нанося на душу грим, Мы возмущённо хаем те пороки, Которые присущи нам самим.
2023-02-07 07:50:00
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3961
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9626