Це все колись давно уже було
Андрій Лаврик
Це все колись давно уже було. Цей сніг кружля не вперше й не востаннє. Шахрайка ніч, мов вОрона крило, Ховає від усіх мої бажання. Зустрінемось - самотні перехожі, Та замість слів із вуст зірветься пар. Лиш військо зоряне - як завжди на сторожі - Чатує між густих зимових хмар. Танцюють з вітром п'яні ліхтарі, Тремтять під ними теплі світла плями. Як добре, що кохання на Землі Ще є, і ще воно жартує з нами. Цей скарб душі подалі від усіх Тримай, аж поки кращі дні настануть. Що почуття? Вони - мов перший сніг: Засяють, та приречено розтануть.
2023-01-31 05:31:51
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Тепле хоч і осіннє
Відповісти
2023-01-31 22:12:19
Подобається
Інші вірші поета
НЕ БЫВАЕТ ЛИШНИХ «ПРОСТИ» ПОРАДА ПОВІЇ Забыв усталость Навсегда
Інші поети
Svora
@Svora
Hiba Boo
@boohiba
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15956
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1803