Це все колись давно уже було
Андрій Лаврик
Це все колись давно уже було. Цей сніг кружля не вперше й не востаннє. Шахрайка ніч, мов вОрона крило, Ховає від усіх мої бажання. Зустрінемось - самотні перехожі, Та замість слів із вуст зірветься пар. Лиш військо зоряне - як завжди на сторожі - Чатує між густих зимових хмар. Танцюють з вітром п'яні ліхтарі, Тремтять під ними теплі світла плями. Як добре, що кохання на Землі Ще є, і ще воно жартує з нами. Цей скарб душі подалі від усіх Тримай, аж поки кращі дні настануть. Що почуття? Вони - мов перший сніг: Засяють, та приречено розтануть.
2023-01-31 05:31:51
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Тепле хоч і осіннє
Відповісти
2023-01-31 22:12:19
Подобається
Інші вірші поета
СПАЛЬНІ РАЙОНИ МУДРІШІ Они в сотый раз «навсегда расстаются» Твоя хрупкая ладонь в моей ручище ИНСТАЗАЙКА
Інші поети
Hmone ShweYi
@_HmoneShweYi_
Lady K
@lady_k
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2173
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1798