Це все колись давно уже було
Андрій Лаврик
Це все колись давно уже було. Цей сніг кружля не вперше й не востаннє. Шахрайка ніч, мов вОрона крило, Ховає від усіх мої бажання. Зустрінемось - самотні перехожі, Та замість слів із вуст зірветься пар. Лиш військо зоряне - як завжди на сторожі - Чатує між густих зимових хмар. Танцюють з вітром п'яні ліхтарі, Тремтять під ними теплі світла плями. Як добре, що кохання на Землі Ще є, і ще воно жартує з нами. Цей скарб душі подалі від усіх Тримай, аж поки кращі дні настануть. Що почуття? Вони - мов перший сніг: Засяють, та приречено розтануть.
2023-01-31 05:31:51
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Тепле хоч і осіннє
Відповісти
2023-01-31 22:12:19
Подобається
Інші вірші поета
ПЯТЬ ПИСЕМ К... Стервятники прочат себя в орлы ОТРАЖЕНИЕ ДАВАЙ О ПОГОДЕ. ЧТО ТОЛКУ БОЛТАТЬ О ВЕЧНОМ?
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3942
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1927