В ватном небе стая
Андрій Лаврик
В ватном небе стая - Вороньё кружится. Словно завлекает И за что-то злится. Там внизу листвою, Зеленеет роща. Я тоски не скрою, Оно так и проще. Подал голос Ворон. Разлилось по свету: «Пусть я грустью полон, Прости слабость эту». Ты не злись – не стоит. И не плачь – не надо. Кто-то планы строит, А я просто рядом.
2023-01-23 06:48:00
1
0
Інші вірші поета
Взрослый – если не радует лето Важнее морали ДЕЗЕРТИР Пятый справа в седьмом ряду
Інші поети
Mary Phoo Phoo
@mary_phoo_phoo
Kim_Soa
@Kim_Soa
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11210
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4060