ABNORMIS
Андрій Лаврик
В наш век, когда души стерильность Буквально в культ возведена, Цените в людях инфантильность,- Как незашоренность ума. Отформатированы школой Извилины под трафарет. Кто скажет, что король-то голый? Когда ни в ком отваги нет. И снова застит взор тоска мне. Как сокрушить мираж границ? Как превратить сомнений камни В парящих в поднебесье птиц? Не вижу преимуществ в норме. Из сплетен нам штаны не сшить. Без сумасбродства в лёгкой форме На свете очень скучно жить.
2023-02-04 07:18:48
1
0
Інші вірші поета
ВОСПРИЯТИЕ ДЕСТРУКТИВНОЕ ДЖАЗ Вдохновение небом сдаётся в аренду
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1512
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4259