ВІДЬМА
Андрій Лаврик
Поки всі вовтузились у корита, Перед тим, як хреститись, чекали грому, Вона, мов Булгаківська Маргарита, Між птахів пірнала в небі нічному. І втрачав священник химеру совісті, Почувався велетень ліліпутом. Будь-кого, ніби панночка з тої повісті, - Божевільним робила Хомою Брутом. В будяках вона, мов троянда, квітла, Хизувалась вродою неземною. На очей її променисте світло Видавати б дозвіл, немов на зброю. Шепотіли: "Відьма". Слали їй прокляття. Назбирали хмизу, та хотіли вбити. Вона гріла тіло у того багаття, А в душі сміялась: "Попіл не спалити".
2023-02-05 07:08:44
1
0
Інші вірші поета
ИГРА ПРЕСТОЛОВ АETERNO TE AMABO БДИ! Между многих людей распорошены
Інші поети
Marin_a
@_Little_writer_
Anasteicha Rein
@Anasteicha_Rein
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14267
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1192