ВІДЬМА
Андрій Лаврик
Поки всі вовтузились у корита, Перед тим, як хреститись, чекали грому, Вона, мов Булгаківська Маргарита, Між птахів пірнала в небі нічному. І втрачав священник химеру совісті, Почувався велетень ліліпутом. Будь-кого, ніби панночка з тої повісті, - Божевільним робила Хомою Брутом. В будяках вона, мов троянда, квітла, Хизувалась вродою неземною. На очей її променисте світло Видавати б дозвіл, немов на зброю. Шепотіли: "Відьма". Слали їй прокляття. Назбирали хмизу, та хотіли вбити. Вона гріла тіло у того багаття, А в душі сміялась: "Попіл не спалити".
2023-02-05 07:08:44
1
0
Інші вірші поета
В ЭТОМ ГОРОДЕ ... Ну прости, что пишу так редко и невпопад РЕФЛЕКСИЯ Свет делит комнату
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15489
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4867