MORS CERTA, VITA INCERTA

Андрій Лаврик

Смерть несомненна, жизнь неопределенна, Души впадают все в океан забвения. Как тут не тужься, истина непреклонна: Всё здесь ничтожно, кроме любви и чтения. Ад не прельщает, рай вызывает скуку. Праздно шатаясь по закоулкам судеб, Я научился путь находить по звуку: К цели чем ближе, тем громогласней судят. Дни пролетают быстро, чувства несут страдания, Счастье поманит сладко, и пропадёт, губя. Нет заблужденья большего, чем лживость обладания Чем бы то ни было, что не внутри тебя. Что остаётся в жизни? Книги да ласки милой. Время неуловимо, как для котёнка хвост. Меж колыбелью тёплой и ледяной могилой, Где-то посередине наш с вами вечный пост.

2023-02-06 21:08:06

Інші вірші поета

БЕЗНАДЁЖНОЕ Д – ЗНАЧИТЬ ДОСКОНАЛІСТЬ СКАЗКИ НЕ БУДЕТ Ты сбросишь, бабочкой вспорхнув

Інші поети

Elana

@Elana

Alonar

@Alonar

Cara Ebon

@caraebon

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

2555

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3995