ВОНА, МОВ ДИТЯ ...
Вона, мов дитя, - потребує постійного догляду, В словах її часто чути сумну мелодику. Закохує в себе усіх із найпершого погляду, Й не відпускає аж до останнього подиху. Це та сама дівчина з наших юнацьких мрій, Це та сама муза, що з кожного робить поета. Хоч десять разів ти нею перехворій, Кохання тебе не наблизить до імунітету. Такі, як вона, постійно наш змінюють світ, І обов’язково у сварці із власним дахом. Так безліч разів я міг їй сказати: «Привіт», І навіть роками із нею ходив тим же шляхом. І в кожній зустрічній напевне її впізнавав, І заздрив всім тим, хто торкався її простирадл. Я б навіть тепліше за ковдру її обіймав, Я б кожній її забаганці та примсі зарадив. Я б вирішив всю ту прірву її проблем, Я б вирушив у мандрівку за черевичками. Вона – щось таке на зразок замикання клем, Вона стоїть поряд з моїми шкідливими звичками. Вона не ґвалтує свій мозок життєвими теоремами, Вона всім потрібна, наче земля Антею. Її люблять янголи, та поважають демони, Бо й ті і інші вважають її своєю. І доки зима стікає уздовж узбіч - Сніги шепотять сумні свої заповіти, Я довго і марно вдивляюся в сиву ніч, В надії її у цій темряві загубити. В надії, що, може, вирветься із душі, Зостанеться у вечірньому верболозі. Що прийде той день, коли змиють цей світ дощі, Інакше забути її жоден смертний ніколи не в змозі.
2023-01-29 09:19:14
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Чудово!
Відповісти
2023-01-29 15:30:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1750
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12449