Моя осень сродни мотыльку
Андрій Лаврик
Моя осень сродни мотыльку, Что живёт только сутки, не более. Она песней сгоняет тоску, Словно пьяница в час застолия. Шапку кроны деревьев набросили. Грусть – в дождях поминальным звоном. В оркестровую яму осени Запишусь самым главным тромбоном.
2023-01-26 19:32:51
1
0
Інші вірші поета
Отблеск рассвета, как остриё кинжала Тот, кто любовь познает Не плач, кохана, час загоїть рани Переосмыслив мир по-своему
Інші поети
Hania K.G.
@ArkCrimson
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2167
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3224