Вся наша жизнь
Вся наша жизнь – комар, застывший в янтаре - Мгновенье вечности в эпохой сжатом камне. Навек останутся и липы во дворе, И эта девушка, что так сейчас близка мне. Поверь, ничто не исчезает навсегда. Не знаю, это всё ко злу, к добру ли? Меняя станции, партнёров, города, Лишь бы себя в итоге мы не обманули. Мы все считаем, что со временем враги, Оно безжалостно стирает наши даты. Спешим, наматывая каждый день круги. Себя спросили бы: «Откуда, и куда ты?» Всё остаётся: каждый новый миг любви, Секунда ненависти, страстная минута. И вот поэтому как хочется живи - Сомненьем душу не сбивай с её маршрута.
2023-02-10 06:51:56
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2214
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4505