Зачем пленит осенний нас закат?
Андрій Лаврик
Зачем пленит осенний нас закат, А отзвук лета мАнит, завлекая? И молчаливо мы стоим у врат, Что на пути потерянного рая. Морщинистые руки холодов Схватить готовы город мой за шею. Как жаль, что пышный цвет любви садов, В своём я сердце больше не согрею. Грозится небо вскрыть луна осколком, Под лесом пригорюнилась изба. Там вторит пёс цепной напевам волка, С невыразимой жалостью раба. Однажды ночью, звенья разорвав, Клыками щёлкнет волчье заклинание… К хозяйскому пайку с утра припав, Поймёт, что цепи – только оправдание.
2023-01-26 19:40:30
2
0
Інші вірші поета
РЕФЛЕКСИЯ ПЯТЬ ПИСЕМ К... Боже, как с ней легко и просто! ЭТА ОСЕНЬ СНАРУЖИ ДОМОВ
Інші поети
Cillaniee
@Callme_Cillaniee
Muzalevski
@Muzalevski
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2272
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726