ЛЮБOFF
«Зачем приличным людям учить географию? Извозчик сам куда надо довезёт.» (из постановки пьесы Д.И. Фонвизина «Недоросль») Внешность её надо мною имела власть, Как над феодалами средневековый монарх. На первом свиданьи она сказала: «покласть». Узнав, что нет слова такого, спросила: «та нах?» Позже, вкушая заказанную паэлью, Она говорила, потворствуя аппетиту, «Сто лет одиночества», мол, написал Коэльо, И он же придумал «Мастера и Маргариту». Красивой была, как Диснеевская принцесса, Сердце влюблённость сдавила сильней, чем удав. Когда вместо эспрессо она заказала эКспрессо, Я всё стерпел, посильнее челюсти сжав. Как-то пришло СМС: «ВстретЕмся в бистрЕ». Она о подруге решила «перетереть». Речь шла о том, что ЕЁННОЙ старшей сестре В ИХНЕЙ общаге нечего было ОДЕТЬ. Сами поймите. Страсть! Между нами ток. Стерва любовь-то требует жертвы ведь. Я даже сутки, помню, смотрел «ТикТок», Чтоб хоть чуточку тоже мне отупеть. И стал спокойней воспринимать муру, Перепрошился. Сделал уму апгрейд. Она сообщает: «В Австрии есть кенгуру, При катастрофе машина съезжает в Кувейт.» Не возражаю. Тихо сижу, как мышь. Глазом не дёрнул, на груди её глазея, Когда заявила: «Хочу, дорогой, в Париж, Мне нужно фото сделать у Колизея.» Шли мы однажды мимо известных картин. Молча рассматривал длинные её ноги. «Это я помню. Нарисовал грузин.» Подумав добавила: «Звать-то его - Ван Гоги». И запер душу, как Анну Болейн, я в Тауэр, Книг не читаю, под пиво смотрю кино. Раз моей милой зазнобе Шо пен, Шо пенгауэр - Всё один хрен. Для культурных – ей всё равно. Казус случился. Увы, друзья, не шучу. Радость моя показала мне как-то лаковые Туфельки от «Версаче» и «Джимми Чу», А я ответил: «Они же ведь одинаковые». Бросила. Страшный при всех учинив скандал. Сыгран прощальный марш по визгливым нотам Сказала, в глазах её я навсегда упал. Жить не желает с клиническим идиотом.
2023-02-07 14:41:24
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3995
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497