ЛЮБOFF
«Зачем приличным людям учить географию? Извозчик сам куда надо довезёт.» (из постановки пьесы Д.И. Фонвизина «Недоросль») Внешность её надо мною имела власть, Как над феодалами средневековый монарх. На первом свиданьи она сказала: «покласть». Узнав, что нет слова такого, спросила: «та нах?» Позже, вкушая заказанную паэлью, Она говорила, потворствуя аппетиту, «Сто лет одиночества», мол, написал Коэльо, И он же придумал «Мастера и Маргариту». Красивой была, как Диснеевская принцесса, Сердце влюблённость сдавила сильней, чем удав. Когда вместо эспрессо она заказала эКспрессо, Я всё стерпел, посильнее челюсти сжав. Как-то пришло СМС: «ВстретЕмся в бистрЕ». Она о подруге решила «перетереть». Речь шла о том, что ЕЁННОЙ старшей сестре В ИХНЕЙ общаге нечего было ОДЕТЬ. Сами поймите. Страсть! Между нами ток. Стерва любовь-то требует жертвы ведь. Я даже сутки, помню, смотрел «ТикТок», Чтоб хоть чуточку тоже мне отупеть. И стал спокойней воспринимать муру, Перепрошился. Сделал уму апгрейд. Она сообщает: «В Австрии есть кенгуру, При катастрофе машина съезжает в Кувейт.» Не возражаю. Тихо сижу, как мышь. Глазом не дёрнул, на груди её глазея, Когда заявила: «Хочу, дорогой, в Париж, Мне нужно фото сделать у Колизея.» Шли мы однажды мимо известных картин. Молча рассматривал длинные её ноги. «Это я помню. Нарисовал грузин.» Подумав добавила: «Звать-то его - Ван Гоги». И запер душу, как Анну Болейн, я в Тауэр, Книг не читаю, под пиво смотрю кино. Раз моей милой зазнобе Шо пен, Шо пенгауэр - Всё один хрен. Для культурных – ей всё равно. Казус случился. Увы, друзья, не шучу. Радость моя показала мне как-то лаковые Туфельки от «Версаче» и «Джимми Чу», А я ответил: «Они же ведь одинаковые». Бросила. Страшный при всех учинив скандал. Сыгран прощальный марш по визгливым нотам Сказала, в глазах её я навсегда упал. Жить не желает с клиническим идиотом.
2023-02-07 14:41:24
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5779
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4947