Я от тебя так зависим
Я от тебя так зависим, как Курт Кобейн от наркотиков. Как игроман от рулетки и покерного стола. Как малолеткам, которые сутками лайкают котиков, Нужен wi-fi, так мне нужно, чтобы ты рядом была. А я с тобой зазвучал бы, словно 6-я симфония Образца абсолютного слуха и таланта - Петра Ильича. Каждый мечтатель – Чайковский. В нём возникает гармония. ДУши влюблённых – оркестр, что Богу вторит, звуча. Ты меня строишь подобно башне Гюстава Эйфеля, Как пирамиду Хеопса, Стоунхендж или Тадж-Махал. Всю свою жизнь хранил сердце в наглухо запертом сейфе я, Ты же его украла. Да я и не возражал. Ты меня пишешь, как будто Ван Гог свою «Ночь над Роной», - Живописью поцелуев красишь серую будней печаль. Ты меня знаешь безумным. Я тебя видел влюблённой. И тысячи прожитых жизней за память за эту не жаль.
2023-02-02 19:34:07
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5773
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12548