Любовь
Для кого-то это - шесть букв, Просто взятые из алфавита. Для других это сердца стук, Слово-мантра, слово-молитва. Для кого-то надрывный крик, Для других - соловьиные трели. Романтичный сюжет из книг, Свет в том самом конце тоннеля. У одних недостаточно слов И за них скажут всё объятия. А других жжёт внутри сто костров, Ведь любовь – это их проклятие. Она – эталон безупречности, Тот мир, где неведом страх. Любовь – отражение вечности В сияющих счастьем глазах. Она согревает в стужу, С ней рядом и золото – хлам. Это словно единую душу Разбросало по двум телам. Любить - то великий талант, Хоть он и зовётся бременем. Она - лучезарный брильянт, Прошедший огранку временем. Это книга Вселенских ответов, Эликсир и сильнейший яд. То, о чём миллионы поэтов Сотни лет беспрерывно твердят. Любить – значит чувствовать тонко, И верить мечте и сказке. Она как улыбка ребёнка - Без фальши и без опаски. Мощнее, чем все тайфуны, Сильнее, чем смерть и старость. Волшебные, дивные струны. Крылья. Без них не леталось. Как вечно счастливый жребий, Луч солнца в твоей судьбе. Когда не мечтаешь о небе, Ведь небо живёт в тебе. Любовь - как антоним предательства. Всепрощающий взгляд с креста. Единственное доказательство, Что живём на земле неспроста.
2023-01-27 17:32:09
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12651
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5077