Я сегодня сделал мир добрее
Андрій Лаврик
Я сегодня сделал мир добрее, Философски хмурюсь, как Сократ. Лайкнул пост «Голодомор в Гвинее», И горжусь. Теперь я меценат. А ещё под грустною картинкой Про бездомных, брошенных собак, Я оставил смайлик со слезинкой – И решил все их проблемы так. А потом, в священном гневе пламенном, В ленте ежедневных новостей Написал: «Доколе быть рабами нам?!?», - Так борюсь я за права людей. И хожу довольный, словно Ганди, Свят и чист, точно Тереза мать. А случись какой косяк в Уганде, Всё смогу, пролайкав, порешать. Так тружусь, как работяги с фабрик. Спорт, политика, искусство, криминал, - Заглянул буквально в каждый паблик, И всему свою оценку дал. На себя взял миссию священную - Я в колоде Божьей главный туз. Утром снова мне спасать Вселенную, А пока пойду-ка отосплюсь.
2023-02-01 23:41:08
1
0
Інші вірші поета
ЧАРIВНИЙ ВЕЧIР, ЗАТИШНЕ КАФЕ В ГОРИЗОНТ УПЁРЛИСЬ РЕЛЬСЫ Ты снишься мне с младенцем на руках Автобус стремительно следовал на Восток
Інші поети
Oh Sana
@hanine_writer
Vitalisa
@Vitalisa
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5000
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11556