Трамвайными путями
Андрій Лаврик
Трамвайными путями намекается: У каждого свой путь, своя планида. А наши судьбы не пересекаются, Как параллельные прямые у Эвклида. Не встретимся. Прости и не грусти. С Эвклидовым не спорю постулатом. Хоть я и пробовал, пытаясь нас спасти, Найти ошибку в доказательстве. Куда там! Изучен мир от альф и до омег, Мысль запеклась в сознанье гематомой: Нам портит жизнь какой-то древний грек Геометрической паршивой аксиомой. Согну я рельсы жизни, так и знай, Не веря в теоремы и приметы. Однажды мы сойдёмся, и трамвай Сойдёт с путей, попав с утра в газеты.
2023-01-31 21:23:49
1
0
Інші вірші поета
MORS CERTA, VITA INCERTA НЕОТПРАВЛЕННОЕ ПРОЩАЛЬНОЕ ПИСЬМО Сладко плачет гитара ДОСКОНАЛІСТЬ
Інші поети
Аня
@Ann_000
.اليا.
@Aliasir
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11464
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4321