Я ЗАВЯЗАЛ ГЛАЗА СВОЕЙ ДУШЕ
Андрій Лаврик
Я завязал глаза своей душе, Чтоб по тебе так не скучать невыносимо. Но и ослепнув, она ждёт настороже. Ведь ты всю жизнь была со мной незримо. Вот небо рухнуло на мой погибший мир, Накрыв его дождём воспоминаний. Ты - сотворённый Богом мой кумир, Ты - величайшее из всех земных познаний.
2023-01-22 09:56:33
1
0
Інші вірші поета
Бывает, душе взаперти вдруг становится тесно Отпусти, моя девочка, сердце – пускай летит Не учите Переписать бы жизнь, как плохой роман
Інші поети
Łahodnaja
@SomeMilkWithCoffee
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2813
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9158