Yesterday

Андрій Лаврик

Я тебе побачив на якійсь вечірці. Пафосно курила «Harvest Club Sweet Cherry». Дим злетів під стелю, зникши у кватирці. «Yesterday» співали «Beatles» в приймачеві. Упізнав не зразу. Винен. Розумію. В нульових була ти емо та готеса. Мала купу траблів, та велику мрію. Потім чув, що ти є блогер-поетеса. Пам’ятаю літо десь на Оболоні. Перші поцілунки. Та шаленство плоті. Якось опинились у тату-салоні. На стегні набила ти орла на зльоті. Привітався стисло. Типу: «Як ся маєш?» Потім говорили про життя до ранку. Ти, замість «Вітаю», сповістила: «Знаєш, Я тепер очільник обласного банку.» «Beatles» нам змінила «ABBA» - "Money! Мoney!" Радіо життєве теж міняє хвилі. Їх шалена кількість в тому океані, Що ми звемо «Доля» в бурі та у штилі. Із життям контракт підписує людина. Обирай: «Літати», «Повзати», «Ходити». На стегні орел став схожим на пінгвіна, Що, сховавши крила, втюхує кредити.

2023-02-09 06:27:37

1

0

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2169

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12138