Yesterday
Андрій Лаврик
Я тебе побачив на якійсь вечірці. Пафосно курила «Harvest Club Sweet Cherry». Дим злетів під стелю, зникши у кватирці. «Yesterday» співали «Beatles» в приймачеві. Упізнав не зразу. Винен. Розумію. В нульових була ти емо та готеса. Мала купу траблів, та велику мрію. Потім чув, що ти є блогер-поетеса. Пам’ятаю літо десь на Оболоні. Перші поцілунки. Та шаленство плоті. Якось опинились у тату-салоні. На стегні набила ти орла на зльоті. Привітався стисло. Типу: «Як ся маєш?» Потім говорили про життя до ранку. Ти, замість «Вітаю», сповістила: «Знаєш, Я тепер очільник обласного банку.» «Beatles» нам змінила «ABBA» - "Money! Мoney!" Радіо життєве теж міняє хвилі. Їх шалена кількість в тому океані, Що ми звемо «Доля» в бурі та у штилі. Із життям контракт підписує людина. Обирай: «Літати», «Повзати», «Ходити». На стегні орел став схожим на пінгвіна, Що, сховавши крила, втюхує кредити.
2023-02-09 06:27:37
1
0
Інші вірші поета
VAMP НЬЮ-ВАВИЛОН КАМО ГРЯДЕШИ? ВЕСЕННИЙ ДОЖДЬ
Інші поети
Elana
@Elana
ikram tahr
@ikram_tahr
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15096
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12191