ЭТО МИР, ГДЕ РАЗБИВАЮТСЯ МЕЧТЫ
Это мир, где разбиваются мечты, Плачут женщины и голодают дети. Это мир душевной хромоты, Где за сильных слабые в ответе. Это мир, где духом правит страх, Обиталище пороков вездесущих. Мир, где имя Бога на мечах, И на пулях, ближним смерть несущих. Это мир, где тело – напрокат. Где убит журавль, но есть синица. Мир, где люди выдумали ад, Чтобы хоть слегка остепениться. Это мир, где процветает ложь, Делят деньги, скорби умножают. Мир, где ты стоишь и просто ждёшь, Пока ближнего секут и распинают. Это мир трясины и попсы, Где любить – сложней, чем ненавидеть. Мир, где мы друг другу словно псы, Хоть и не хочу собак обидеть. Это мир, где жалобы пусты, А слова – лишь снег – они растают. Это мир, который можешь ты Изменить, да духу не хватает. И стоишь – надсмотрщик при тюрьме, Чуждый, посторонний наблюдатель. Как слепец, блуждающий во тьме, Сам себе судья, и сам предатель. Отрекись от страха неудач, Прекрати пенять на зеркало и случай. Встань с колен, смотри вперёд, не плачь, Ты рождён, чтоб сделать мир чуть лучше.
2023-01-27 16:49:56
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5237
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1595