Фіалка Верлібр

Роузі Рей

Мені небачити тепер краси її.. Небачити тієї посмішки що так гріє мою душу.. Ти мої крила,що мене піднімають у верх.. Вчила літати,та жити мене.. Боротись за правду,свободу та слово.. Я без тебе ніхто розумієш? Ти своїм голосом мене причаровуєш немов сирена.. Я в очах твоїх тону..глибоких синіх.. Ти як фіалка що для мене квітне..

2023-05-11 14:20:38

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сніжана Ворон

Як гарно😊❤️

Відповісти

2023-05-23 10:56:03

Інші вірші поета

Вірити потрібно завжди Чорне та криваве щастя Перефія Частина X Остання струна

Інші поети

Bai Hwar

@ymoea104

CVLD BLVVDED

@CVLD_BLVVDED

Юля

@illogical

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2273

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2961