Фіалка Верлібр
Мені небачити тепер краси її.. Небачити тієї посмішки що так гріє мою душу.. Ти мої крила,що мене піднімають у верх.. Вчила літати,та жити мене.. Боротись за правду,свободу та слово.. Я без тебе ніхто розумієш? Ти своїм голосом мене причаровуєш немов сирена.. Я в очах твоїх тону..глибоких синіх.. Ти як фіалка що для мене квітне..
2023-05-11 14:20:38
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сніжана Ворон
Як гарно😊❤️
Відповісти
2023-05-23 10:56:03
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1907
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1577