Імперія синьої крові
Роузі Рей
(18+)
В твоїх думках журба. У моїх радість неземна.. Я просто хочу відчути слабкість твою. Навіщо?!Щоб знати як зламати тебе. Я знищу все добро одним махом. Зруйную весь щасливий світ.. Але я знайду тебе! Мені треба твоє серце.. Твою душу відірвати.. Я так,хочу тебе знайти, Щоб ти став моїм слугою вічним! Як тобі передати думки?! Щоб ти підкорився мені? Я можу дати тобі силу, Але ти мене нею не вб'єш! Тому ця імперія синьої крові твій дім. Ти тут будеш вічно жити,їсти,пити! Але я тебе ніколи не відпущу! І не смій мене просити! В темницю відпущу тебе.. Де синій змій існує вічним.. Я відберу всі сили.. Тебе з'їдять.. У тебе вибору немає..але скажу -Вибирай!
2024-01-05 08:37:55
7
0
Інші вірші поета
Якщо посмієш з неба впасти "..Ти пішов.." Мала, й безталанна Я не хочу
Інші поети
Ella Verrremi
@verrremi
Gamila
@mariam_wael_2evw
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3753
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4822