Посеред тераси Пісня

Роузі Рей

Під обстрілами,ти маєш вижити, Скласти пазл об'єднатись, Ракети падають,біжи тікай.. Посеред тераси сміливо стій-й.. Не дайся ворогам.. Біль скоро мине..усе пройде.. Можеш скласти зброю,цілитись.. Але все вже скоро мине.. Пройди ті кілометри.. Дійди до цілі,і не умри.. Можеш сміливо стояти, Не знайшовши виходу із цього.. Всього лише одна спроба.. Ти готовий на все.. Не дайся ворогам.. Біль скоро мине..усе пройде.. Можеш скласти зброю,цілитись.. Але все вже скоро мине.. Пройди ті кілометри.. Дійди до цілі,і не умри.. . . . Посв'ята усім хто воює..💔 . Писання це єдиний вихід,хоча би якось підтримувати людей..Ваша Роузі Рей❤️‍🩹

2023-08-16 21:01:54

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Молодець

Відповісти

2023-08-16 21:16:07

1

Роузі Рей

@Н Ф дякую❤️‍🩹

Відповісти

2023-08-16 21:16:40

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3651