На стінах троянди..
Ти писав мені у ввечері "Привіт" Я просилась в гості,ти не пускав. Просила дати відчути добро, але ти не давав.. Я ставала на шлях істини.. Я злила тебе.. Не жалію себе Я навчилась вдавати щасливу. Не здавалась через дрібниці. На стінах троянди всі червоні та білі. Я забула смак пристрасті. Не стала шукати пристані.. Перестань переслідувати, Дай мені аолю та вибір. Я остання хто бачила тебе. Та не вбивала.. Хотіла вбити себе не вистачило смілості. А вбивши тебе,зруйнвала би життя.. Я навчилась вдавати щасливу. Не здавалась через дрібниці. На стінах троянди всі червоні та білі. Я забула смак пристрасті. Не стала шукати пристані..
2023-09-23 18:17:30
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lexa T Kuro
Привіт. Знає, що троянда - то захист? Твоя підсвідомість захищається.
Відповісти
2023-09-24 05:49:16
1
Роузі Рей
@Lexa T Kuro знаю))💐❤️❤️
Відповісти
2023-09-24 06:03:51
1
Lexa T Kuro
@Роузі Рей 😉🤗☀️
Відповісти
2023-09-24 06:06:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2649
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2778