"Не забрати,не здійснити,не думати"
Роузі Рей
Єдине прохання моє.. Із уст моїх пливе рікою.. Як човен гойдає до моря.. Як весняні запахи ясні.. Я лиш спішу і нікого не бачу... Я не винна що такою стала.. Ріжу без ножа близький людей.. Дурна я визнаю це. Так,не слухаюсь нікого.. Але й не плачу я в тіні. ~ Я плачу із закритими очима, Не відчуваючи під собою землі. Мої сірі очі заплакані невидимими слізьми.. Я все тримаю у собі,біль розчарування Все! Переношую я у душі свої таланти.. Те що вмію я приховую силами.. В мене цього не забрати,і не відчути.. Не думати,не можу я.. ~ Я лиш прошу тебе,молю.. Не забирай,не здійснюй і не думай про те зло лихе за темінь всередині.. Застань мене узимку на лавці.. І говори про що бажаєш ти.. Я як твій вірний ангел.. Прийду і обніму уві сні.
2023-09-02 10:32:33
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Мені подобається як змінюється твоя поезія... 🙏 Вона стає щирою і складнішою. Мені подобаються краса твоїх вільних крил - бо тоді ти стаєш такою, якою ти є - справжньою! 👍
Відповісти
2023-09-05 08:27:42
1
Інші вірші поета
Муза осені "Перефія" Частина VI Психіка смертних людей 5 частина Son simplicité Її простота Пісня
Інші поети
Yantsya
@jankaa
D. K.V.
@d_kv
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1665
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1182