"Не забрати,не здійснити,не думати"
Роузі Рей
Єдине прохання моє.. Із уст моїх пливе рікою.. Як човен гойдає до моря.. Як весняні запахи ясні.. Я лиш спішу і нікого не бачу... Я не винна що такою стала.. Ріжу без ножа близький людей.. Дурна я визнаю це. Так,не слухаюсь нікого.. Але й не плачу я в тіні. ~ Я плачу із закритими очима, Не відчуваючи під собою землі. Мої сірі очі заплакані невидимими слізьми.. Я все тримаю у собі,біль розчарування Все! Переношую я у душі свої таланти.. Те що вмію я приховую силами.. В мене цього не забрати,і не відчути.. Не думати,не можу я.. ~ Я лиш прошу тебе,молю.. Не забирай,не здійснюй і не думай про те зло лихе за темінь всередині.. Застань мене узимку на лавці.. І говори про що бажаєш ти.. Я як твій вірний ангел.. Прийду і обніму уві сні.
2023-09-02 10:32:33
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Мені подобається як змінюється твоя поезія... 🙏 Вона стає щирою і складнішою. Мені подобаються краса твоїх вільних крил - бо тоді ти стаєш такою, якою ти є - справжньою! 👍
Відповісти
2023-09-05 08:27:42
1
Інші вірші поета
Троянда Смерті Верлібр 18+ Відчуй мою тінь Не здавайся Гасне свіча
Інші поети
Kristin
@Khris_K
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3087
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2010