"Не забрати,не здійснити,не думати"

Роузі Рей

Єдине прохання моє.. Із уст моїх пливе рікою.. Як човен гойдає до моря.. Як весняні запахи ясні.. Я лиш спішу і нікого не бачу... Я не винна що такою стала.. Ріжу без ножа близький людей.. Дурна я визнаю це. Так,не слухаюсь нікого.. Але й не плачу я в тіні. ~ Я плачу із закритими очима, Не відчуваючи під собою землі. Мої сірі очі заплакані невидимими слізьми.. Я все тримаю у собі,біль розчарування Все! Переношую я у душі свої таланти.. Те що вмію я приховую силами.. В мене цього не забрати,і не відчути.. Не думати,не можу я.. ~ Я лиш прошу тебе,молю.. Не забирай,не здійснюй і не думай про те зло лихе за темінь всередині.. Застань мене узимку на лавці.. І говори про що бажаєш ти.. Я як твій вірний ангел.. Прийду і обніму уві сні.

2023-09-02 10:32:33

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lexa T Kuro

Мені подобається як змінюється твоя поезія... 🙏 Вона стає щирою і складнішою. Мені подобаються краса твоїх вільних крил - бо тоді ти стаєш такою, якою ти є - справжньою! 👍

Відповісти

2023-09-05 08:27:42

Інші вірші поета

Ти чуєш мелодію? Коли прийде тиша "Якщо ти одна зірка" Межа Пісня

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Robbie Massey

@robbie_massey

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1413

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

1577