Психіка смертних людей ІІ частина
Роузі Рей
Ти б вбивала серед кривавого простору. Полонила душу,чисту завзяту кров! Ти тепер безсмертний ангел ночі.. І ніхто крім тих хто так хотів Він тебе бачитимете знов і знов. Ти просто зникла для простих людей.. Ти не маєш жалю вієш зло яке повстане Ти станеш прахом для них.. Тим,хто не існує вже давно.. Для тебе час спиниться на мить..! А,потім ти не помітиш як рідні немає Вони загинули.... Взявши з собою тисячу сокровенних Молитов... Ти нікому з них не можеш довести Своє існування..! . . . Ось і продовження)😅Вам дійсно подобається таке?)Схоже на "Перефія"?
2023-12-17 09:33:41
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Мені подобається ✨
Відповісти
2023-12-17 12:22:34
1
Інші вірші поета
Твоя гра ..Перший Раз.. Маска метелика ...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2367
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1707