"Перефія" Частина VI

Роузі Рей

Скажи чому ти мовчиш? Ні слова не промовиш, Зробиш все по-своєму, Тобі на думку інших нвчхати, Впереді ти лиш чуєш себе, Не важливий тобі ніхто, Холоднокровність бере верх над тобою.. Ти буваєш лиха, Але й миле добре янголя.. Але це лиш маска твоя. Ти ненавидиш своїх ворогів, Ти знищуєш про них почуття, Вони стали чужими людьми, Сльози перетворилися на попіл, Не потрібні тобі як уламки скла, Останні слова,непотрібні мені почуття, Відновити те чого не було,й не буде. Назавжди зруйнувати,не хочу терпіти..! Мої очі всі у вогні, Злість кипить в мені..!

2023-08-13 20:49:06

Інші вірші поета

Червоне небо Пісня Якщо посмієш з неба впасти Твоя гра "..Я твоєю буду.." Пісня

Інші поети

Інга

@troubled_soul

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

Олесь Орлянский

@immortal_sun

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8174

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11392