У пошуках скарбів

Роузі Рей

Ти завмер в очікуванні дива, Не знав куди втікти від дощу, У пошуках скарбів,забрів так далеко, Де час швидкоплинний немов секунда, Зацікавлений природою,краєвидами, Ти не бачив мене,мою єхидну усмішку, Я наближалася до тебе,а ти не помітив, Ти нирнув під воду сам ж собі нашкодив, Нирнувши,за тобою,я наздогнала тебе, Витягнула на берег, врятувала від смерті, Напоїла кришталевою водою з під водоспаду,й лишила біля піску.. Ти не помічав мене довго,не знав хто тебе врятував.. Думав що це було лиш мариво, але це не так..

2023-07-20 10:33:21

Інші вірші поета

Маска метелика Я все.. Верлібр Ти вмирав від криштальних очей ...

Інші поети

R E

@Rocks_Eyha

Tolik Kuzmyshyn

@kuziabeats

Natalochka

@Nata_Natochka

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4357

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11977