Я не хочу
Роузі Рей
У мене немає душі, Я холоднокровне стерво.. Те що я реву через кота, Це показує мою слабкість.. Я не хочу ні від кого залежити, Бути тим ким є,і крапка.. Змінюванитись не буду під сирени.. Й спати під звук муркотіння..
2023-08-25 13:29:36
4
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Роузі Рей
@Н Ф я не хочу відчувати біль яки йтепер вже не можна глушити як раніше..
Відповісти
2023-08-25 13:34:59
Подобається
Lexa T Kuro
Це говорить про те, що ти жива Людина, і що ці випробування - це твій розвиток, бо вміння пережити ці почуття, відчуття, та емоції - це і є сила! На жаль, ми всі навчаємося через біль, бо по-іншому не розуміємо. А здатися... то саме просте і в тому сенсу не має.
Відповісти
2023-08-27 06:26:29
Подобається
Роузі Рей
@Lexa T Kuro я вже здалась!
Відповісти
2023-08-27 07:04:58
Подобається
Інші вірші поета
"Перефія" Частина IV ..Кров.. Воно? Місія янгола
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12244
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4613