занадто слабка Пісня
Роузі Рей
Бути тим ким я не є, Ховатися від справжності почуттів, Твоє мовчання стане попелом, Слова короткими,різкими Втекти від вогню,побороти зло, Зрозуміти хто є ти, Але це так,важко знайти своїх.. Здолати те що тримало тебе на ногах, Потрібно бути вільною але слабкою, Я занадто слабка..а-а Кожні слова,попіл, Серце розбите навпіл, Солодка брехня прямо в обличчя, Вогонь душу роздирає-є.. Втекти від вогню,побороти зло, Зрозуміти хто є ти, Але це так,важко знайти своїх.. Здолати те що тримало тебе на ногах, Потрібно бути вільною але слабкою, Я занадто слабка..а-а
2023-07-30 16:07:43
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Інколи люди одягають маски, щоб стати собою... Я багато таких бачила. Але знаєш, моя мила дівчинко, іноді саме показати свою слабкість - то є силою. Ти не одна, пам'ятай про це.🙏😘🤗 Вірш сильний! Пишаюсь тобою!👍🔥
Відповісти
2023-08-01 07:33:22
1
Інші вірші поета
"Не забрати,не здійснити,не думати" Швидкість Ревренсія Ти вмирав від криштальних очей
Інші поети
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
mrakobis
@mrakobis
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2543
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12166