28.02.24
Олег Шаула
Я не дуже українець, хоч я старанно Нещодавно ним став. Каже штрих-код на потилиці: т о ч н о н е р о с і я н и н ( 2 4  л ю т о г о ,  2 0 2 2 ) Рови, окопи, ями. Покоління лягали кров'ю і потом Буденний трамвай, спотіфай: Мене виховує Комптон. Невідоме фамільне дерево Навіть не викликає проблем. Міг помилитись тереном, В мені завжди була "н". Звідти незвичне натхнення Поряд з ідеєю нації. Не наврочила ненька Народні пісні в апараті. Так і вештаюсь сателітом, Почуваючись ніби дурень, Коли немає культури, Від якої б міг говорити. На сорочці червоний зі сходу Ропавими круглими плямами. Чорний таки від культурного коду, З заходу привезені барви.
2024-03-12 09:58:16
3
0
Інші вірші поета
Проба пера 5 1. Маг 6. Закохані
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2064
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12141