28.02.24
Я не дуже українець, хоч я старанно Нещодавно ним став. Каже штрих-код на потилиці: т о ч н о н е р о с і я н и н ( 2 4  л ю т о г о ,  2 0 2 2 ) Рови, окопи, ями. Покоління лягали кров'ю і потом Буденний трамвай, спотіфай: Мене виховує Комптон. Невідоме фамільне дерево Навіть не викликає проблем. Міг помилитись тереном, В мені завжди була "н". Звідти незвичне натхнення Поряд з ідеєю нації. Не наврочила ненька Народні пісні в апараті. Так і вештаюсь сателітом, Почуваючись ніби дурень, Коли немає культури, Від якої б міг говорити. На сорочці червоний зі сходу Ропавими круглими плямами. Чорний таки від культурного коду, З заходу привезені барви.
2024-03-12 09:58:16
3
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4232
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3115