Кохання - справа не легка

Olexandra Muzychko

Вона била посуд до підлоги А він кричав кинувшись в піт Щоб забувала всі дороги Їм більше разом буть не слід. Вона любила серіали Він гру в хокей боготворив Терпіти не могла скандали Та він промовчати не вмів Вона не вміла готувати Він запіканки полюбляв Вона любила довго спати А він цього не розділяв Її робота у туризмі Щоб літаки та острова А він є майстер в програмізмі Ще й не збіднівша голова Вона ходила на пілатес А він ненавидів весь спорт Вона знала на пам'ять атлас А він зовсім наоборот Вона кохала до нестями І він любив, але дарма Вона вже з'їхала до мами Покою в домі їх нема Вона прощає дуже швидко Хоч сварка досить голосна Йому від інших жінок гидко Шукать заміну їй дарма Він знає всі її секрети Смаки у музиці й кіно Улюблені рядки-куплети Живуть разом вони давно Він купить квіти та приїде Вона давно його чека І палко він її обійме Кохання - справа нелегка

2022-11-17 20:14:35

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5890

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12817