Кохання - справа не легка

Olexandra Muzychko

Вона била посуд до підлоги А він кричав кинувшись в піт Щоб забувала всі дороги Їм більше разом буть не слід. Вона любила серіали Він гру в хокей боготворив Терпіти не могла скандали Та він промовчати не вмів Вона не вміла готувати Він запіканки полюбляв Вона любила довго спати А він цього не розділяв Її робота у туризмі Щоб літаки та острова А він є майстер в програмізмі Ще й не збіднівша голова Вона ходила на пілатес А він ненавидів весь спорт Вона знала на пам'ять атлас А він зовсім наоборот Вона кохала до нестями І він любив, але дарма Вона вже з'їхала до мами Покою в домі їх нема Вона прощає дуже швидко Хоч сварка досить голосна Йому від інших жінок гидко Шукать заміну їй дарма Він знає всі її секрети Смаки у музиці й кіно Улюблені рядки-куплети Живуть разом вони давно Він купить квіти та приїде Вона давно його чека І палко він її обійме Кохання - справа нелегка

2022-11-17 20:14:35

0

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

4906

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12034