Мрії
Я хочу бути в двох у цьому світі Там, де немає війн, де тишина Де люди не живуть в важкому гніті І де жоднісіньких проблем більше нема Мрію про світ в якому тільки троє Ти, я, і наш майбутній син Там небокрай і є пшеничне поле Ніхто із нас не буде там один Нас буде четверо, я мрію ще про доньку І про хатинку в лузі десь поміж горами Щоранку під вікном співучу сойку Наш ґанок вмитий чистими дощами. Та поки що це все всього лиш мрії Усі так хочуть, та ніхто не здатен По-справжньому вплотить свої надії Будуємо свій світ, ще з давніх-давен. Багато є людей у цьому світі Та в кожного є свій маленький всесвіт боюся я щоранку крику півнів Прокинутися чувши серця трепіт.
2022-11-17 20:11:00
0
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2612
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1260