Усе, що ми кохаємо - вбиває
Усе, що ми кохаємо - вбиває. Приносить біль, навіть якщо й солодку. По іншому у світі не буває. Та ми лише гнівим долю коротку. Ніхто і не гадає, що там завтра, Що буде далі, як там буде потім. Ми стоїмо на сирому вокзалі Й очікуємо свій, важливий потяг. Нам тяжко думати і навіть говорити, Коли усе тече зі скелі в низ. І іноді в ріці цій важко плити Та варто догребсти, щоб розірвать ескіз. У кожного кохання особливе. В ньому немає вчителів… Законів… Воно всіх настигає наче злива. І не існує тут жоднісіньких канонів. " Сьогодні буде вітер - візьми куртку " - Ти можеш мені ніжно говорити. " Візьму таксі. Я пропустив маршрутку. Тільки б тебе ріднесеньку зустріти". " Я завжди із тобою, хоч не поруч " - Обом цю фразу треба пам'ятати. " Ти тільки попроси і я власноруч Зорю із неба миттю зможу вкрасти". Нехай не завжди все піде по плану, Не все в світі складеться, так як треба, Та знай, обоє ми з тобою, без обману, Милуємся для всіх єдиним небом. Усе що ми кохаємо - вбиває. Хоч дуже бажано і солодко незримо. По іншому у світі не буває. Ми все одно кохаємо ранимо. І ми у двох чекаємо світання, Щоб сонячне проміння нас спалило. Та я не проти, щоб твоє кохання мене колись нарешті таки вбило.
2022-11-17 20:07:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2878
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1201