Королева
Я ніколи не хотіла бути королевою. Пишні бали, вишукані сукні, ніколи не вабили мене. Я вільним птахом була. За правилами своїми жила. З вітром на перегони ганяла. Сама серед люду простого гуляла. За етикетом не слідкувала, від учителів тікала. Та от халепа трапилась в пишні сукні вбрали та на королівський бал відправили. Нічого б такого якби це був просто бал, але ж ні, політичний шлюб! Корону ніколи не прагнула одягнути. Пристол посісти не хотіла. А королевою бути не мріяла. Але от корону одягнули і в клітці замкнули. Тепер я не принцеса, а королева! Набридли мені бали, банкет, сукні, зачіски. О, боже, і етикет! А на престолі і не правлю, просто ходжу мовчу і посміхаюсь. Ось така правда королівська. На замку свій рот постійно тримати повинна, посміхатись мушу. Віднині я королева "німа" Маску надягну "кам'яну", посміхнусь і не помітить ніхто одну нещасну сльозу. А за маскою тією тендітна, слабка душа. Смуток мій не розгадає ніхто. Що за маскою сховано не здогадаються вони. Посміхнусь, реверанс зроблю, пошану свою проявлю. А король поглядом крежаним, байдужим охопить мене. Я тремчу зі страху. Розгубилась. Спідкнулась. Впала. Озернулась. І тепер мене огортає суворий, злісний погляд. Мені нікуди втікти. Встаю. Голову непомітно схиляю. А вони дивляться, посміхаються, а йому всеодно. Для нього я лиш річ, як і для інших. Ще у день так званого весілля– це збагнула я. Надівши те обручальне кільце і клятву, трекляту, узгодивши ув'язнили мене. Не кохала я ні разу і не покохаю. І тепер приречена на жалюгідне існування. А чого чекати я повинна була? З народження принцесою була, знала що все так і буде. Але чому ніяк не змирюсь з таким життям? Королева, принцеса ,багато хто заздрить цим титулами. Але чому заздрити? Відь це , немов, своєрідне прокляття. Ви хоч якусь свободу маєте в житті. А я? Завжди казали що робити, а я ішла наперекір. Але це вже не дрібниця якась. Але і жити далі так не можу. Я не покірна, не підвладна вам. Я боротимусь за свободу. Вас забудуть як тільки я зійду на трон. А мене крізь століття пом'януть словом добрим...
2021-04-12 19:35:56
8
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2718
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5412