Королева
Я ніколи не хотіла бути королевою. Пишні бали, вишукані сукні, ніколи не вабили мене. Я вільним птахом була. За правилами своїми жила. З вітром на перегони ганяла. Сама серед люду простого гуляла. За етикетом не слідкувала, від учителів тікала. Та от халепа трапилась в пишні сукні вбрали та на королівський бал відправили. Нічого б такого якби це був просто бал, але ж ні, політичний шлюб! Корону ніколи не прагнула одягнути. Пристол посісти не хотіла. А королевою бути не мріяла. Але от корону одягнули і в клітці замкнули. Тепер я не принцеса, а королева! Набридли мені бали, банкет, сукні, зачіски. О, боже, і етикет! А на престолі і не правлю, просто ходжу мовчу і посміхаюсь. Ось така правда королівська. На замку свій рот постійно тримати повинна, посміхатись мушу. Віднині я королева "німа" Маску надягну "кам'яну", посміхнусь і не помітить ніхто одну нещасну сльозу. А за маскою тією тендітна, слабка душа. Смуток мій не розгадає ніхто. Що за маскою сховано не здогадаються вони. Посміхнусь, реверанс зроблю, пошану свою проявлю. А король поглядом крежаним, байдужим охопить мене. Я тремчу зі страху. Розгубилась. Спідкнулась. Впала. Озернулась. І тепер мене огортає суворий, злісний погляд. Мені нікуди втікти. Встаю. Голову непомітно схиляю. А вони дивляться, посміхаються, а йому всеодно. Для нього я лиш річ, як і для інших. Ще у день так званого весілля– це збагнула я. Надівши те обручальне кільце і клятву, трекляту, узгодивши ув'язнили мене. Не кохала я ні разу і не покохаю. І тепер приречена на жалюгідне існування. А чого чекати я повинна була? З народження принцесою була, знала що все так і буде. Але чому ніяк не змирюсь з таким життям? Королева, принцеса ,багато хто заздрить цим титулами. Але чому заздрити? Відь це , немов, своєрідне прокляття. Ви хоч якусь свободу маєте в житті. А я? Завжди казали що робити, а я ішла наперекір. Але це вже не дрібниця якась. Але і жити далі так не можу. Я не покірна, не підвладна вам. Я боротимусь за свободу. Вас забудуть як тільки я зійду на трон. А мене крізь століття пом'януть словом добрим...
2021-04-12 19:35:56
8
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3602
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9315